Взагалі якщо зайти з городів, то почну розповідати про своюколишню Волжану (газ 2401), вона перейшла мені з рук батька, батькові з рук його батька, після того як тато купив собі япошку(Toyota Vista) він віддав мені Волжану, їздити я на ній не міг такбуло всього лише 15 років, але мудрувати, будувати, доопрацьовуватия міг, хотів привести її в ІДЕАЛ, щоб у свої 18 просто знятизахисний тент і рвонути по вечірньому місту, дивуючи всіх своєюкрасунею...
Всі мої бажання, ідеї і нарешті якісь досягнення перервалися в тойобідній час 11 серпня 2010 року...
За день до того, що сталося, я вирішив зробити прогнило знизу (болячка ВОЛГ) праве крило, а також підзарядити слабенькийаккамулятор, на ніч ставити аккамулятор не наважився, вирішивпоставити вранці, щоб бути більш впевненим у безпеці і спатиспокійно, настав ранок 11 серпня, я поставив аккамулятор на зарядкучерез подовжувач його з дерев'яної проставки, а сам поїхав дозварника робити крило, як вже потім прояснилося, сталося замиканняв проводці, подовжувач став плавиться, незабаром загорілася і самадерев'яна проставка, потім вогонь перейшов на дерев'яне приладдя вмоєму гаражі. Коли дим став вивалювати з дверей гаража, сусіди здругого поверху побачивши це, зателефонували мені спільно, щогорить гараж, додому я не встиг доїхати, моя БІДНА Волжана була наполовину згорілої ... Здивувало те, що хоча горіла морда і салон, моторний відсік залишився зовсім не зворушеним!
Бо вартість відновлення автомобіля нам нарахували
, як дві таких же Волги, батько вирішив продати її такою, якою вонає, хоча я був категорично проти такого рішення .Втішило лише одне, що покупцем був татовий друг, який рішуче був налаштованийвідновити її сам. Продали ми її за 300$…
Пройшов рік і моя колишня машинка була ідеально відновлена, за що, велике спасибі другові батька, який вклав у неї душу, дуже радийбув за машинку, але дуже сумував, все-таки Волга є Волга, дужехотів її викупити, але на жаль ((
За два роки, які тато мені чули не кожен день запевняв - "навіщотобі ця Волга, (шматок металу), підростеш і я тобі віддам своюяпошку, а собі візьму, що щось інше", він все-таки змирився з моєюдумкою та моїми інтересами і нарешті на закінчення школи, він даруємені МОЮ МРІЮ (не побоюсь цього слова, тому що воно так і є), батько купує мені Волжану, радості було неймовірно багато, тому щов тому стані в якому вона зараз перебувати, знайти таку Волгу дужеважко, практично неможливо) Машина як я зараз дізнався, єЕКСПОРТНИМ варіантом (тобто робилося все на совість) починаючи відкузова і закінчуючи моторним відсіком)
Взагалі поки що все розповів, що сталося за ці 3 роки)
Обіцяю стежити за Б.Ж і описуватися,
