Ось ще одна машина в моїй колекції, але не на довго, тому що йдепід розбірку(
Дуже шкода правда, ну що зробити часу відновлювати нема
Газ-21(3 серія)
Довго не міг наважитися купувати її чи ні, але все-таки купив упершу чергу зніматиму хром, а потім уже кузовні деталі і такдалі
КОМУ ЩО ІНТЕРЕСУЄ ПИШИТЕ ПРО ЦІНУ ДОГОВОРИМОСЯ
не дорого
-У міру просування розбирання буду додавати нові записи у бортовийжурнал і нові фотки! ) «Третя серія» - 1962 -70 рр. — «китовий вус», найзвичніший вид ГАЗ-21.
До 1962 модельного року машина була знову модернізована, цього разурадикальніша. Кількісно вони найбільш поширені.
Повністю змінилося зовнішнє оформлення — з'явилися нові гратирадіатора, прозвані «китовий вус», що складалася з 37 вертикальнихстійок (згодом такий малюнок грати застосовувався на багатьох іншихлегкових моделях ГАЗ); бампера без «клаптиків» з горизонтальнимчленуванням на дві половини - нижня забарвлена в колір кузова; зкапота зникла фігура оленя і молдинг (ще на пізню «другу серію»оленів ставили рідко, частіше — краплеподібну травмобезпечнудекоративну деталь, «краплю»). Більше чистих ліній. Деякі рисистилю перегукуються з автомобілем «Чайка» ГАЗ-13, у той час, як«друга серія» була стилістично достатньою, близька до попередника«Чайки» — ГАЗ-М-12 «ЗІМ».
Прототипи моделі 1962 року мали й інші відмінності, але в серійневиробництво заплановані зміни були запущені не в повному обсязі абов дещо зміненому вигляді. З виробничої програми було прибрановерсію з АКПП. Салон був дещо модернізований — змінено оформлення, з'явилися нові довговічніші матеріали для оздоблення (шкірозамінник— повінол для стелі, нова вовняна тканина для диванів).
На ранніх автомобілях цієї моделі водостоки були короткими, як наII серії. Пізніше (приблизно з 1963 року) на машинах звичайноїкомплектації з'явилися довгі водостоки, що сягають задніх крил, апокращеної — такі ж, але трохи обрізані для встановлення поясногомолдингу. Крім того, з 1962 року перейшли на більш міцну цільнубоковину кузова, замість раніше, звареної в кондукторі з окремихдеталей (цей перехід відбувся ще тоді, коли машини випускалися воформленні II серії).
Двоколірне забарвлення «із заводу» практично не зустрічалося наавтомобілях «третьої серії», за винятком таксі з дахом контрастногокольору (зазвичай червоного або жовтого) — так іноді фарбувалиавтомобілі, що надходили в такоспарки, або капремонт, що пройшли наремзаводи. Серед таксистів такі машини мали прізвисько «червонашапочка».