Класичні автомобілі ніколи не залишали мене байдужим, особливо техніка з тимчасового проміжку між кінцем 1920-х і першою половиною 1960-х. Якось багато років тому я вирішив перейти від теорії до практики і придбати власний автомобіль старої школи. У той життєвий період я ще не мав великої кількості ліквідних коштів, але мав багато ентузіазму і бажання набути нового для себе досвіду, поставивши перед собою складне завдання. Цим навмисно придбав за смішні $ 400 подубитую і наскрізь іржаву Волгу ГАЗ-М21Л випуску жовтень 1963. Плюсами купленого автомобіля були відсутність авторських поліпшень дизайну або конструкції в популярному стилі "колективне сільське господарство", повний багажник запчастин і (раптово). Було для мене вкрай нелогічно, враховуючи стан машини. З того часу процес поступово пішов:іржаве відро в результаті перетворилося на гарний автомобіль, який знімають на телефони перехожі і вони ж повертають голову, бачачи Волгу в потоці, що мене щиро радує, якщо не тільки я, а й незнайомі мені люди відчувають позитивні емоції. Я отримав багатий і багатогранний досвід, відновлюючи "олдтаймер", а також познайомився з великою кількістю цікавих мені людей різних поколінь - деяких з них вже немає в живих, але пам'ять про цих людей живе в їхніх історіях та їх спогадах про автомобільне життя 1940х-1960х, Якими вони поділилися зі мною. Чому саме Волга і саме 21-а? Все почалося з того, що саме ГАЗ-21 був першим автомобілем, який я в дитинстві почав відрізняти від усіх інших (правда спочатку навіть Москвичі називав 21-ю Волгою, а мій дід мене при цьому завжди поправляв) - з тих пір "машина з оленем" на капоті" користується в моїх очах безумовним авторитетом. По-друге, мені подобалася (і подобається) американська школа автомобільного дизайну, а Волга, незважаючи на своє радянське походження, є її типовим представником. Європейська школа мені звичайно подобається теж, але в ній мої смаки більш вибіркові. Потім 21-я досить доступний автомобіль, на який порівняно неважко можна знайти запчастини, а це як для першого проекту відігравало для мене важливу роль. У зв'язку з вищевикладеним ця Волга не претендує на 100% історичну достовірність або оригінальність наближену до музейного експонату, так само як і на дотримання канонів умовної серії . Це просто втілення мого бачення Волги відповідно до власних естетичних уподобань та ідей дизайну, зроблене щоб було красиво і в дусі епохи 1950х., але залишилися деякі фотографії процесу. Цими матеріалами, а також описом самого процесу та своїми враженнями від нього я ділитимуся з вами у форматі ретроспективи.
Які плани на майбутнє? - За цією Волгою ніяких, вона далеко не ідеальна. Деякі міркування все ж є. Періодично відвідують думки знову взяти Волгу (другої серії) і відновити її грамотно з усією скрупульозністю, неспішно насолоджуючись процесом. Як альтернатива:оснастити Волгу силовою установкою американського виробництва 1950-х років. Як інша альтернатива:придбати ГАЗ М20 або взагалі американський автомобіль 1930-х - 1950-х років і зайнятися ним. Почекаємо кращих часів - побачимо.



