Класичні автомобілі ніколи не залишали мене байдужим, особливотехніка з тимчасового проміжку між кінцем 1920-х і першою половиною1960-х. Якось багато років тому я вирішив перейти від теорії допрактики і придбати власний автомобіль старої школи. У той життєвийперіод я ще не мав великої кількості ліквідних коштів, але мавбагато ентузіазму і бажання набути нового для себе досвіду, поставивши перед собою складне завдання. Цим навмисно придбав засмішні $ 400 подубитую і наскрізь іржаву Волгу ГАЗ-М21Л випускужовтень 1963. Плюсами купленого автомобіля були відсутністьавторських поліпшень дизайну або конструкції в популярному стилі "колективне сільське господарство", повний багажник запчастин і (раптово). Було для мене вкрай нелогічно, враховуючи стан машини. Зтого часу процес поступово пішов:іржаве відро в результатіперетворилося на гарний автомобіль, який знімають на телефониперехожі і вони ж повертають голову, бачачи Волгу в потоці, що менещиро радує, якщо не тільки я, а й незнайомі мені люди відчуваютьпозитивні емоції. Я отримав багатий і багатогранний досвід, відновлюючи "олдтаймер", а також познайомився з великою кількістюцікавих мені людей різних поколінь - деяких з них вже немає вживих, але пам'ять про цих людей живе в їхніх історіях та їхспогадах про автомобільне життя 1940х-1960х, Якими вони поділилисязі мною. Чому саме Волга і саме 21-а? Все почалося з того, що самеГАЗ-21 був першим автомобілем, який я в дитинстві почав відрізнятивід усіх інших (правда спочатку навіть Москвичі називав 21-юВолгою, а мій дід мене при цьому завжди поправляв) - з тих пір "машина з оленем" на капоті" користується в моїх очах безумовнимавторитетом. По-друге, мені подобалася (і подобається) американськашкола автомобільного дизайну, а Волга, незважаючи на своє радянськепоходження, є її типовим представником. Європейська школа менізвичайно подобається теж, але в ній мої смаки більш вибіркові.Потім 21-я досить доступний автомобіль, на який порівняно неважкоможна знайти запчастини, а це як для першого проекту відігравалодля мене важливу роль. У зв'язку з вищевикладеним ця Волга непретендує на 100% історичну достовірність або оригінальністьнаближену до музейного експонату, так само як і на дотриманняканонів умовної серії . Це просто втілення мого бачення Волгивідповідно до власних естетичних уподобань та ідей дизайну, зроблене щоб було красиво і в дусі епохи 1950х., але залишилисядеякі фотографії процесу. Цими матеріалами, а також описом самогопроцесу та своїми враженнями від нього я ділитимуся з вами уформаті ретроспективи.
Які плани на майбутнє? - За цією Волгою ніяких, вона далеко неідеальна. Деякі міркування все ж є. Періодично відвідують думкизнову взяти Волгу (другої серії) і відновити її грамотно з усієюскрупульозністю, неспішно насолоджуючись процесом. Якальтернатива:оснастити Волгу силовою установкою американськоговиробництва 1950-х років. Як інша альтернатива:придбати ГАЗ М20 абовзагалі американський автомобіль 1930-х — 1950-х років і зайнятисяним. Почекаємо кращих часів — побачимо.