Федя дивного зеленого кольору. Моя перша іномарка. І взагалі мояперша куплена за свої гроші машина…
Купив у 95, продав у 96. За рік із зайвим я на ній проїхав 80 злишком тисяч, кілька разів втрачав задні маточини, губив заднійміст, тягнув новий з Москви... Міняв його на 25-градусномуморозі... Точив шпильки на втрачені маточини, один раз надондюшанському цукровому заводі в Молдові. Жмеринськомувагоноремонтному заводі ... Їздив на ньому за кордоном ... Мій братвів у ньому статеве життя, особливо бурхливо з майбутніммагістром-випусницею Сорбони ... З цього приводу на заднє скло буланаліплена наклейка у вигляді жіночих трусиків натягнутих міжніжками в туфельках ...
Перевертався в ньому на трасі Б.Церква-Калинівка..Сидімо всерединів кюветі ходимо по стелі а по склу стікає струмінь бензину з-підкришки бензобака...Зігнутий навпіл у процесі виламування собі ходуназовні двері довелося мене. Разом потім доводилося дружині, апотім і їй, вже колишній дружині, продовжувати генералку черговомуфеді-власникові. Зараз Федя клонований. На його номерах їздитьсхожий, а його бачили на одному з київських ринків у виглядіторгового місця.
А взагалі перша машина — це як перше кохання… не забувається такеніколи. Хоча перше кохання я якось ось і не згадаю((…
