Отже, мій Форд Скорпіо. Почалося все в 2009 році. На той час мояСієрра міцно і надовго влаштувалася на СТО, спочатку для ремонту, азараз для тюнінгу. Отже, сім'я залишилася без машини, що викликалобурю невдоволення у всіх домашніх, які встигли звикнути докомфортного та швидкого переміщення з пункту А до пункту В. Післянеобґрунтованих підозр про загибель Сієррки в аварії тазвинуваченні мене у приховуванні цього факту, довелося навітьробити фотографії, які ви можете побачити у Переконавшись, щомашина більш-менш ціла, і що до закінчення робіт часу ще вагон імаленький візок, моя половина озвучила ідею, над якою я і сам тодізамислювався, а саме — купівля другого автомобіля.
< / p align="justify"> І ось почалися муки вибору.А так якзадній привід був пріоритетною вимогою, то можете зрозумітинаскільки сильні вони були. Авторинок Придністров'я орієнтований наЄвропу, відповідно вибір задньопривідних авто був обмежений. Неостанню роль грала фінансова сторона питання. Праве кермо у насвзагалі заборонено, тому бажані "японки", які я хотів би бачити усебе в гаражі, теж відпадали. "Ford Club Ukraine", з'являєтьсялюдина з Придністров'я, яка бажає продати Скорпіо на запчастини.Хлопцям з України головний біль із перевезеннями запчастин черезкордон виявився не потрібним, тому я вирішив ризикнути. Швидкийпередзвін, а потім зустріч із господарем, огляд машини, констатаціявідсутності "морди" (фари, поворотники, грати радіатора, бампер), яка була переставлена на господарський універсал, зниження ціниза некомплект з 2000 до 1800 "зелених", переоформлення за 50 тих "зелених" і я щасливий володар потужного, комфортабельного, задньопривідного крейсера.