Побачене мною в 2006 році щось завалене в гаражі дошками — незалишило місця для спокою і стало моїм першим автомобілем. В автонезайманими залишилися — ліве скло фари, дверні карти тасонцезахисні козирки… стоп! козирки все ж таки зворушені, їх явичищав))
Машина дуже стильна і ексклюзивна таких у нас у місті можнаперерахувати на пальцях однієї руки і то руки фрезерувальникаплюючого на Т.Б.Їзда не залишає байдужими ні мене ні оточуючих, особливо коли кік-даун знаходиться в режимі вкл.
Тихе басисте булькання мотора в6 з правильним вихлопом як симфоніявідбивається від дверних фільонок пластикових "автомобілів"сучасності, що стоять на світлофорах у сусідніх рядах.
Звичайно всій цій ідилії передували колись і їзда на краватці інеприємні зупинки двигуна на світлофорах, жвавих перехресть, істрілянина з вихлопної труби і ще багато багато ремонту, але я нездався, і здаватися не збираюся тому, що, ще не закінчив адже мноюрухає основний закон життя на планеті: "не зупиняйся! " поки неотримаєш задоволення")))