Це була перша машина в нашій родині, як зараз пам'ятаю, приїжджаю з відпочинку, а батько мене на вокзалі зустрічає, невзначай помахуючи ключами з гордою емблемою "FORD" я тоді вседумав, коли він почне кричати "хто ключі втратив" або щось подібне, але потім ми раптово згорнули і пішли не на трамвайну зупинку, а настоянку, і раптом він підійшов до машини, і почав її відкривати.пригоди…
оскільки і до попадання в наші руки машинка бачила чимало, (і якпізніше з'ясувалося, дуже багато і всякого) та ще потрапила в рукихоч і до тих, хто її любить, але не досвідченим господарям на ній.вчилися водити і тато і я трошки, та ще й у Києві, де рухів доситьжваве, та й дурнів вистачає, то пригоди на її (а отже і наші), пардон, дупи були майже гарантовані… пам'ятаю як ми взимкузаводилися:я стою, Чекаю і спостерігаю, як фордика то туди, тосюди на мотузку тягають) а як ми до школи їздили (вона в іншомукінці міста була) так нас по черзі возили то тато на форді, то татомого однокласника на таврії, а які у нас поломки були, так товзагалі веселощі, як згадаю… то ремінь генератора лопне, і митяглися на акумуляторі через пів міста, а під кінець навітьповороти не працювали, то трос зчеплення порвався, і папик замістьнього якусь мотузку прив'язав, і з вікна смикав! ну з ким-же небуває)
я завжди дивувався, як у цю малютку може поміститися стількивсього:він і шафи і ліжка возив, і нас веселою кампанією людина по5 - 6 на задньому сидінні (правда і я і мої друзі тоді менше булиза розмірами. Ніж зараз) і ще я вражався, як татові вдається такпокотити машину, при цьому не будучи винним в жодному з багатьохнезначних ДТП ... До речі, нп цій машині я малярничати вчився)
Пішла від нас ця машинка так само несподівано, як і прийшла - пізноввечері у батька закінчився бензин, він не дотягнув до заправкипару сотень метрів тому пішов туди пішки, позичив каністру, заливкілька літрів, а поки її повертав побачив, як машина їде якісьособини вирішили повеселитись і полихачить на вірному другі нашоїродини, було до сліз прикро, але не колись викрали, а коли знайшлите, що від неї залишилося…сумне в загальному видовищі, тількиошметки …
/>
потім дідусь татові москвич віддав той, що у мене зараз, потім насслужбові машини катали (четвірка жигулі, а пізніше шкода фабіа) а вцьому (2011) році батько знову машину купив, і знову раптово так, ізнову ФоФік правда новий майже, але це вже інша історія…