Насправді це не моя машина, а тата.
Папа придбав її в далекому 2000-му році, коли мені було тільки 8років, до цього у нас була п'ятірка і Форд мені здався тоді чимосьзахмарним (хоча порівнюючи, звичайно ж, небо і земля), на тоймомент він був у дуже пристойному стані, в рідному кольорі, цілийсалон… Але час не стоїть на місці і плюс до цього татова роботамайже без вихідних (ремонт, будівництво) зробили свою справу —потихеньку Форд перетворився з красеня на "гидкого каченя". Багатохто може сказати, що машинці в її нинішньому стані пора наметалобрухт, а на заміну їй купити щось свіжіше, звичайно ж ми зцим згодні і були б гроші. Вже давно так і зробили б, але відсутніостанні було вирішено потихеньку зайнятися "лікуванням".