Розпрощався з першим своїм авто. Далося мені це рішення нелегко- все-таки перша машина, річ особлива.
При здійсненні угоди, було відчуття, що віддаю друга Але япідбадьорював себе думками, що машині у нових господарів будекраще, що я на ній їжджу 3 тижні на рік, а решту часу вона стоїть ічахне, що в мене зовсім немає часу їй займатися, а новий господарце робитиме.
Вітчизняними машинами (а не дивлячись на щиток Шевроле, це повністювітчизняна машина) потрібно займатися, коли вони стоять, особливо взимовий час, вони херіють значно швидше, ніж іномарки, і після зиминіколи не знаєш з якою Боку підкрадеться піпець Так, що з точкизору розуму, все правильно зробив, але серцю не накажеш, булосумно. За що їй велике спасибі. Сподіваюся в руках нового господарявона підбадьориться по-новому.