Збулася мрія, мріяв про цю машину, як і більшість підлітків 90-х, відколи в далекому 2003-му подивився "БУМЕР". Згортав шиї на кожну 38-у, що проїжджала повз. Пізніше, вже в 2007-му, друг прокотив на татовій 740i 1999 року, і я в неї закохався. З того часу пройшло кілька років, від'їздивши на е34 майже 5 років, 38-я трохи впала в ціні і стала для мене більш доступною. Знайшов підходящий екземпляр у одноклубника, проїхався, подивився, зважив усе за і проти (знаю, що 20-ти літні BMW головою не купуються), виставив свою 34-ку на продаж і через 3 тижні вже сидів в е38, ще не розуміючи, що вона моя. Зрозумів, що це та, саме та машина, про яку я так мріяв.
Тільки поїздивши, зрозумів, що після е34 відчуття, як у космічному кораблі: рокіт V8, обесшумка, хороша динаміка, незважаючи на автоматичну коробку. Салон набагато якісніший, купа всяких дрібниць, яких не було в е34: круїз, клімат, парктронік, плавно загоряється підсвічування салону, світло в сонцезахисних козирках, індивідуальне підсвічування в задніх плафонах, ПТФ в базі, всі 4 ЕСП (в е34 були тільки передні), звук закриття дверей, і цей крутий запах салону. Для себе поки іншої машини не бачу.
Єдиний суттєвий мінус е38 — це вік. Дрібниці у вигляді неуніверсальності легко усунути завдяки додатковим рішенням (багажники тощо). Незважаючи на вік машини, на задоволення від володіння і керування це ніяк не впливає, багато в чому завдяки стану авто.
































































































